1. Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма
2. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом
3. Мета програми
4. Визначення оптимального варіанту розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
5. Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання програми
6. Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності
7. Оцінка матеріальних-технічних та трудових ресурсів, необхідних для виконання програми.
1. Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма
Зерновий сектор України є стратегічною галуззю економіки держави, що визначає обсяги пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту. Зернова галузь є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу та основою аграрного експорту.
Протягом останніх декількох років по більшості зернових культур спостерігається зменшення показників урожайності та валового збору.
За даними Державного комітету статистики України урожайність зернових та зернобобових у 2004 році становила 28,3 ц/га, у 2005 - 26,0 ц/га, у 2006 - 24,1 ц/га. Урожайність пшениці у 2004 році становила 31,7 ц/га, у 2005 - 28,5 ц/га, у 2006 - 25,3 ц/га (Додаток 1). За оперативними даними у 2007 році зменшення урожайності зернових буде набагато більшим.
Для порівняння, у 1990 році урожайність зернових та зернобобових в Україні становила 35,1 ц/га, пшениці - 40,2 ц/га. Урожайність зернових в країнах, які є постачальниками зерна на світовий ринок, за оцінками Департаменту сільського господарства США, у 2006 році становила: у Європейському Союзі - 48,7 ц/га, у США - 63,8 ц/га (Додаток 2).
Тобто, урожайність зерна в Україні, у протиріч до усталених тверджень про високу родючість українських ґрунтів, сьогодні у рази поступається урожайності зернових у інших провідних зернових країнах.
Рівень рентабельності виробництва зернових скорочується. У 2006 році він становив 7,4%, у 2005 році - 3,1%. Рівень рентабельності виробництва пшениці скоротився з 30,4% у 2004 році до 9,9% у 2006 році, по ячменю - з 9,5% у 2004 році до 3,7% у 2006 році. Виробництво вівса, гороху та деяких інших зернових у 2006 році було у середньому збитковим, що стримує можливості розширеного відтворення їх виробництва (Додаток 3).
На думку фахівців, для здійснення ефективного зерновиробництва мінімальна рентабельність виробництва зерна повинна становити 20%, а раціональна (в умовах України) - щонайменше 40%.
Тільки така рентабельність створює необхідні умови для оновлення основних фондів та застосування технологій виробництва зерна, які дозволяють у подальшому не зменшувати, а підвищувати врожайність.
Матеріально-технічне забезпечення зерновиробництва та ефективність праці не відповідають світовим стандартам і потребам галузі. Відсутність достатніх фінансових ресурсів стримує впровадження новітніх технологій, використання високоякісного насіння, обмежує застосування інших ресурсів. Виробництво зерна стає все більш залежним від впливів погодних факторів.
Нераціональне використання земельних ресурсів і низька культура землеробства призводить до виснаження і деградації ґрунтів, зменшення вмісту в них гумусу та поживних речовин. Недостатніми є якість трудових ресурсів та стан науково-дорадчого супроводження зерновиробництва.
Державне регулювання ринку зерна не відіграє стимулюючої ролі щодо виробництва зерна та не здатне ринковими методами ефективно реагувати на впливи світового зернового ринку.
Ефективність та прогнозованість державного регулювання ринку зерна є об'єктивною передумовою зростання зернового сектору України. Недостатня системність та неузгодженість законодавства України, а також його вибіркове виконання, має суттєві негативні впливи на стан зерновиробництва та ефективність маркетингу зерна, що призводить до втрат для учасників зернового ринку та економіки в цілому.
Стратегічний підхід до державного регулювання зернового ринку та вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, що регулює правовідносини на ринку зерна, можуть істотно покращити результативні показники функціонування як окремих суб'єктів зернового ринку, так і в цілому агро продовольчого сектору України.
Зі вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ) припиняє діяти режим акумуляції сільськогосподарськими підприємствами податку на додану вартість, що, за оцінками, призведе до додаткових втрат сільськогосподарських виробників у розмірі 4 млрд. гривень. В разі не прийняття адекватних заходів це призведе до збитковості виробництва зернових. Крім того, вступ України до СОТ вимагає перегляду існуючої системи підтримки виробників зерна.
Відсутність досвіду застосування альтернативних заходів підтримки галузі негативно впливатиме на показники діяльності виробників зерна.
Відсутність системного підходу до регулювання зернового ринку може призвести до подальшого зменшення показників урожайності та обсягів виробництва зерна в Україні, скорочення доходів сільськогосподарських виробників, що зокрема загрожуватиме продовольчій безпеці країни. Крім того, втрати понесуть учасники ринку, що пов'язані із постачанням товарів для зерновиробництва та маркетингом зерна, зокрема елеваторна промисловість, транспортна інфраструктура тощо.
Додатковим наслідком може стати збільшення розриву у доходах між міським та сільським населенням, збільшення частки сільського населення, що проживає за межею бідності, та пов'язані з цим соціальні напруження. Важливим є загроза подальшого погіршення показників якості ґрунту та екологічного стану територій. Зменшення обсягів постачання зерна на зовнішні ринки відіб'ється на торгівельному балансі країни.
У випадку нестабільного стану та відсутності розвитку зернової галузі гальмуватимуться зростання більшості галузей агропромислового комплексу держави, зокрема борошномельно-круп'яної, хлібопекарської, тваринництва, біопаливної промисловості тощо, що позначиться на темпах розвитку економіки та інфляційних процесах.
У той же час, підвищення експортних цін на зерно і збільшення понад 25 млн. тонн перевантажувальних потужностей зернових портових терміналів України створює сьогодні можливості для ефективного розвитку зернової галузі та відчутного підвищення рівня доходів виробників зерна.
Скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, що має набрати чинності 1 січня 2008 року, за умови створення дієвого та прозорого ринку, дозволить залучити в зерновий сектор істотні інвестиційні ресурси.
Ефективне використання таких можливостей та упередження прояву негативних факторів можуть бути реалізованими через комплекси заходів, направлених на удосконалення державного регулювання, сприяння зростанню інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності зерновиробництва, стимулювання нарощування обсягів виробництва і підвищення врожайності зерна, якість якого відповідає потребам ринку.
Необхідність комплексного удосконалення функціонування ринку зерна, нарощування обсягів виробництва зерна належної якості, створення умов для реалізації експортного потенціалу галузі ґрунтуються на основних державних пріоритетах аграрної політики, визначених Законом України <Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року>, відповідає законодавчо визначеним стратегічним цілям аграрної політики, зокрема в частині гарантування продовольчої безпеки держави та перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави.
2. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом
Причинами виникнення ускладнень на ринку зерна, зокрема скорочення рівня рентабельності зерновиробництва, зменшення обсягів виробництва та урожайності, а також прояву інших негативних обставин є відсутність дієвих економічних стимулів для виробництва зерна та системного підходу до розв'язання питань управління зерновим комплексом.
Питання ціни на зерно залишається соціально-політичним, що заважає його об'єктивному розгляду.
Стримування цін на зерно в умовах зростання цін на добрива, пальне, засоби захисту рослин змушує аграріїв переорієнтовувати виробництво на більш прибуткові культури, зокрема олійні. Аграрії втрачають фінансові можливості використовувати сучасні більш ефективні технології ведення господарства та розширювати виробничі потужності.
Крім того, політика щодо зернового ринку є недостатньо прогнозованою та стабільною. Державне регулювання зернового ринку не пристосоване для ефективного реагування ринковими методами на впливи світового ринку. Наслідком неефективного виконання Законів України та певної недопрацьо+ваності таких законів є застосування замість окремих мало дієвих сьогодні ринкових підходів до управління зерновим ринком, які передбачені чинним законодавством, адміністративних втручань, зокрема застосування механізмів адміністративного обмеження експорту зерна, що зменшують прибутки або приносять збитки учасникам зернового ринку і негативно впливають на імідж країни на світових ринках зерна.
Необхідність вирішення питань нарощування обсягів виробництва зерна та підвищення рівня рентабельності зерновиробництва програмним методом (державною програмою) викликана неможливістю їх розв'язання виключно засобами територіального чи галузевого управління. З огляду на широкий спектр проблем, що охоплює розвиток ефективного зернового ринку, виключно необхідним для розв'язання порушених проблем є ефективна координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадського та приватного сектору. Для удосконалення функціонування зернового ринку та підвищення результативних показників роботи всього зернового комплексу є необхідним забезпечення дієвих міжгалузевих зв'язків, зокрема зі сферою постачання засобів, необхідних для зерновиробництва, переробними, тваринницькими та іншими підприємствами, що закуповують зерно на внутрішньому ринку, транспортною інфраструктурою, біржами, кредитними, страховими та іншими установами тощо. Вирішення проблеми також вимагає чіткої міжрегіональної координації заходів.
Розробка та виконання комплексної державної цільової програми розвитку зернового сектору та ринку зерна обумовлена необхідністю якісної реалізації законодавчо визначених пріоритетів державної аграрної політики України зокрема в частині:
Програма розвитку зернової галузі "Зерно України - 2005-2010", затверджена наказом Міністерства аграрної політики України №271 від 28 липня 2004 року, системно не виконується, а передбачені програмою показники не досягаються. Наприклад, у 2006 році замість передбачених програмою 38,1 млн. тонн зерна, було вироблено лише 34,3 млн. тонн зерна, у 2007 році замість виробництва 39,0 млн. тонн зерна, передбачених програмою, спеціалістами аграрного міністерства очікується, що врожай зерна становитиме 27 млн. тонн.
Зазначена програма не враховує запланований вступ України до Світової організації торгівлі та пов'язані з цим обмеження щодо державної підтримки сільського господарства, не відповідає інтеграційним прагненням України щодо вступу до Європейського Союзу.
Програма "Зерно України - 2005-2010" не у повній мірі узгоджується із вимогами до державних цільових програм, визначеними Законом України "Про державні цільові програми" та Порядком розроблення та виконання державних цільових програм, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №106. Крім того, програма "Зерно України - 2005-2010" не враховує вплив виключно важливих факторів, що протягом наступних років визначатимуть стан та тенденції розвитку вітчизняного ринку зерна, зокрема:
Враховуючи це, програма "Зерно України - 2005-2010" фактично не діє, не здатна визначати стратегію державної політики щодо зернового комплексу та у повній мірі забезпечувати державні інтереси на ринку зерна.
Необхідність спільної підготовки державної цільової програми "Зерно України - 2008-2015" державним та приватним (громадським) сектором ґрунтується на домовленостях у сфері державно-приватного партнерства, закріплених у Меморандумі Президента України та представників великого бізнесу про співпрацю щодо розбудови сприятливого бізнесового середовища та забезпечення стабільного розвитку національної економіки.
Розробка державної цільової програми "Зерно України - 2008-2015" здійснюється у розвиток та із урахуванням проекту Комплексної програми підтримки розвитку українського села на період до 2015 року, розробка якої здійснюється на виконання доручення Президента України від 21.03.2005 року №1-1/147, доручення Прем'єр-міністра України від 16.04.2005 №19678/0/1-05, розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №536-р. "Про схвалення Концепції Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006-2010 роки" та Указ Президента України від 28.12.2005 року № 1867/2005 "Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року "Про стан агропромислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України".
3. Мета програми
Головними цілями державної цільової програми розвитку зернового сектору "Зерно України - 2008-2015" є:
- гарантування забезпечення зростаючих потреб населення і переробних галузей України (борошномельної, круп'яної, комбікормової, спиртової, біопаливної тощо) у зерні належної якості;
- нарощування експорту українського зерна з метою підвищення доходів його виробників, забезпечення ефективної роботи інфраструктури ринку та збільшення валютних находжень в економіку країни.
За даними Державного комітету статистики України, споживання зернових та зернобобових (включаючи продукти переробки зерна в перерахунку на зерно) в Україні у 2006 році склало 25,82 млн. тонн, у тому числі фонд споживання хлібних продуктів склав 5,75 млн. тонн, витрачено на корм 13,9 млн. тонн, на посів - 3,2 млн. тонн (Додаток 4). Спостерігається поступове зменшення обсягів споживання хлібних продуктів, що обумовлено в першу чергу скороченням кількості населення. Споживання зерна на кормові цілі і для виробництва комбікормів має потенціал зростання, що пов'язаний із очікуваним підвищенням купівельної спроможності населення і відповідним збільшенням обсягів споживання продукції тваринництва. Останніми роками обсяги споживання зерна на корм варіюють по роках і залежать від обсягів пропозиції та цін зерна на ринку (Додаток 5).
Суттєвий вплив на стан тваринницької галузі та на обсяги споживання зерна на кормові цілі матиме вступ України до Світової організації торгівлі, а також технологічний рівень виробництва продукції тваринництва в країні. Можна очікувати, що потреби у зерні, що використовуватиметься на посів, істотним чином не змінюватимуться і залежатимуть від тенденцій змін посівних площ окремих видів зернових.
Додатковим елементом структури споживання зерна в Україні може стати біопаливна промисловість, динаміка розвитку якої залежатиме як від рівня цін на паливо (нафту), так і від державної політики щодо гарантування енергетичної незалежності України. За оцінками експертів, річне внутрішнє споживання зерна в Україні зерна сьогодні складає близько 27 млн. тонн. Враховуючи викладене, внутрішні потреби у зерні за сприятливих обставин можуть зрости на 20-25% до приблизно 33 млн. тонн в рік.
Експортна інфраструктура України вже сьогодні технологічно здатна відправити на експорт понад 25 млн. тонн зерна, що пов'язано із потужними інвестиціями, залученими інвесторами, зокрема іноземними, в цю галузь протягом останніх років. Збільшення світового споживання зерна через нарощування виробництва біопалива протягом наступних років забезпечуватиме стабільний попит на українське зерно за високими світовими цінами.
Основними проблемами, що стримують експансію українського зерна на світовий ринок, сьогодні є відсутність необхідних ресурсів та запровадження заходів, направлених на створення різниці між цінами на зерно на світовому та внутрішньому ринках (іншими словами, стримування цін на внутрішньому ринку шляхом адміністративного обмеження експорту зерна).
Необхідно відмітити, що зазначені проблеми потребують комплексного вирішення, оскільки усунення першої проблеми (а саме нарощування обсягів виробництва зерна) не означатиме усунення другої, яка повинна бути вирішена шляхом поступової лібералізації цін на продукти переробки зерна з урахуванням важливості гарантувати забезпеченість потреб у продовольстві незахищених верств населення країни.
Українське зерно користується попитом на світовому ринку. У 2005/2006 маркетингову році зерно українського походження постачалось у 80 країн світу (Додаток 6), що засвідчило статус України як знаного та досвідченого експортера зерна, одного з провідних учасників світового зернового ринку.
У 2005/2006 маркетинговому році із України було експортовано 13,2 млн. тонн зерна, з яких пшениці - 6,5 млн. тонн, ячменю - 4,0 млн. тонн, кукурудзи - 2,6 млн. тонн. Вартість експортованого зерна склала за даними Державного комітету статистики тоді склала: пшениці - 705 млн. доларів США, ячменю - 520 млн. доларів США, кукурудзи - 253 млн. доларів США, разом зернових культур - 1,5 млрд. доларів США. З урахуванням підвищення цін на світовому ринку зерна вартість експорту подібних обсягів зернових в поточних умовах буде істотно більшою.
Ці гроші, отримані від експорту українського зерна, сформували доходи виробників зерна (11 тис. с/г підприємств, 43 тис. фермерських господарств), українських експортерів зерна (у 2005/2006 році налічувалося близько 600 компаній, що здійснювали експорт зерна), перевізників, експедиторів, портів, державних інспекцій та інших учасників зернового ринку. Держава отримала податкові надходження. За умови нарощування експортного потенціалу до 25 млн. тонн, доходи від експорту українського зерна при поточному рівні цін становитимуть щонайменше 5 млрд. доларів США.
Важливим є підтримання та розвиток завойованих роками позицій України на світових ринках зерна, що зазнали істотного негативного впливу у 2006/2007 та 2007/2008 маркетингових роках у зв'язку із запровадженням тимчасових обмежувальних заходів.
Таким чином для виконання визначеної мети - забезпечення внутрішніх та зовнішніх потреб держави у зерні - необхідним є нарощування в Україні обсягів виробництва зерна належної якості до щонайменше 58 млн. тонн.
Згідно планового балансу українського зернового ринку у 2015/2016 маркетинговому році (Додаток 7), такий обсяг виробництва забезпечить зростаючі потреби внутрішніх споживачів, дозволить реалізувати експортні можливості країни, сприятиме розвитку інших галузей аграрного сектору, розвитку сільської місцевості, а також буде гарантом продовольчої безпеки країни.
На думку експертів, із урахуванням середньорічного розміру посівних площ під зерновими та зернобобовими, виробництво 58 млн. тонн зерна із середньою урожайністю 40 ц/га дозволить забезпечити рівень рентабельності виробництва зерна не менше 20%, що створюватиме підґрунтя для сталого розвитку зернового сектору країни після виконання програми.
Реалізація визначених цілей здійснюється шляхом здійснення заходів, направлених на вирішення основних питань функціонування зернового сектору та підвищення його конкурентоспроможності.
4. Визначення оптимального варіанту розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Існує декілька варіантів розвитку зернового сектору України, якими теоретично можна досягнути нарощування обсягів виробництва зерна та забезпечення прийнятного рівня рентабельності зерновиробництва.
1. Ліберальний ринок. Даний варіант полягає в еволюційних змінах ринкового середовища, що є ліберальним і переважно керується ринковими чинниками. У таких умовах (із урахуванням поточної та перспективної ситуації на світовому ринку зерна) є цілком можливим досягнення зростання зернової галузі, забезпечення високого рівня доходів виробників зерна, збільшення інвестицій у зернову галузь та підвищення в кінцевому випадку її ефективності до необхідного рівня. Проте, при виборі такого альтернативного варіанту, як практично у будь-якій моделі досконалого ринкового середовища, існують загрози порушення рівноваги у сторону незадоволеності соціальних потреб.
Іншими словами, може виникнути ситуація, коли, керуючись ринковими силами, учасники ринку істотно підвищуватимуть ціни на зерно та продукти його переробки. Враховуючи, що еластичність попиту, наприклад, на хліб від його ціни є порівняно невисокою (оскільки споживання хлібу є вітальною потребою людини), а доходи широких верств населення України є порівняно низькими, влада, щоб уникнути соціальних протестів, навряд чи зможуть допустити повністю ліберальну роботу ринку.
Широко ліберальний ринок може бути досягнутий за умови ефективного компенсування населенню витрат, пов'язаних із можливим подорожчанням продовольства, проте повністю ліберальний ринок є скоріше припущенням, ніж дійсністю.
2. Оперативні втручання. У такому варіанті органи державної влади здійснюють свої функції із регулювання ринку шляхом оперативного несистемного втручання в його діяльність. Фактично такий варіант спостерігається сьогодні. Тобто, держава виходячи із поточної ситуації на ринку приймає рішення про вживання тих чи інших заходів, наприклад, приймає рішення про обмеження експорту зерна на основі балансових показників зернового ринку. Не зовсім прогнозована та непрозора політика, яку змушена здійснювати держава, стримує ринкові сили, приносить збитки суспільству і в першу чергу зерновому сектору. Це зменшує обсяги залучення інвестицій, у тому числі іноземних, скорочує кредитні можливості зернової галузі. В умовах непристосованості передбачених законодавством ринкових механізмів державного впливу (наприклад, інтервенцій) для ефективного регулювання ринку, жорсткі адміністративні заходи стають системними, що збільшує ймовірність скорочення виробництва зерна, замість його нарощування.
3. Комплексний підхід. Альтернативний варіант полягає у розробленні та виконанні системи заходів, направлених не на усунення проблем, що виникають, а на прогнозування та упередження виникнення таких проблем. Варіант передбачає широку участь усіх учасників ринку, у тому числі державного, громадського та приватного сектору у виробленні найбільш оптимальних заходів для розвитку галузі із врахуванням її сильних та слабких сторін, а також можливостей і загроз навколишнього середовища, у тому числі кон'юнктури світового ринку зерна. Розроблена програма дій учасників зернового сектору передбачає варіанти поведінки в залежності від обставин, що склалися, і є гнучкою з огляду на можливі зміни ринкового середовища. Комплексний підхід до вирішення проблеми, тобто визначення та вжиття регуляторних й інших заходів щодо широкого кола проблем, які визначають ефективність роботи зернового сектору, дозволяє захистити інтереси всіх учасників зернового ринку.
Для досягнення визначеної мети найбільш доцільним є комплексний підхід, саме тому пропонується розробити державну цільову програму "Зерно України 2008-2015", при розробці якої врахувати визначені вище особливості.
5. Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання програми
Проблема розвитку зернового сектору та ринку зерна України, зокрема нарощування обсягів виробництва зерна до 58 млн. тонн, потребує вжиття системи заходів. Вирішення проблеми шляхом окремих змін чи уточнень до регуляторної системи чи шляхом впровадження заходів, направлених на вирішення вузько галузевих проблем, є неможливим, призводитиме до дисбалансів системи.
Вирішення проблеми ефективного розвитку зернового сектору та ринку зерна України здійснюватиметься через:
1. визначення можливостей та здійснення заходів направлених на удосконалення організаційних структур та менеджменту зернових господарств; використання сучасних інноваційних підходів ведення бізнесу;
2. покращення землекористування, структури посівів та використання кращих попередників для підвищення ефективності зерновиробництва і забезпечення збереження та покращення земельних ресурсів, зокрема з точки зору екологічного стану територій; визначення та реалізацію заходів підвищення родючості ґрунтів;
3. поширення сучасних технологій виробництва зерна, зокрема із використанням геоінформаційних технологій та точного землеробства, забезпечення оптимального обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив, меліорації, використання засобів захисту рослин та біологічних препаратів;
4. підвищення рівня забезпеченості виробників матеріально-технічними ресурсами (технікою, мінеральними добривами, засобами захисту рослин тощо) як вітчизняного, так і закордонного виробництва, зокрема через зниження (усунення) імпортних мит на окремі види ресурсів, податкові пільги, розвиток забезпеченості виробників зерна цільовими кредитними ресурсами;
5. покращення якості зерна, зокрема шляхом підвищення забезпеченості господарств якісним насінням, новітніми сортовими ресурсами (з відповідною компенсацією витрат на їх придбання), інформування виробників зерна про потреби ринку, зокрема світового;
6.удосконалення систем стандартизації, сертифікації та контролю якості зерна згідно вимог світового ринку та європейських інтеграційних намірів України, оновлення та сертифікація відповідно до міжнародних стандартів лабораторій якості зерна;
7. науково-методичне забезпечення, розвиток зв'язків наукових, учбових, громадських та дорадчих організацій з зерновими підприємствами; вивчення та забезпечення потреб галузі у якісних трудових ресурсах; посилення ролі приватного та громадського секторів при розробці та реалізації регуляторних документів;
8. розвиток інфраструктури зернового ринку України, систем зберігання і транспортування зернових, зокрема через тарифи на перевезення зерна, поглиблення припортових акваторій, розвиток альтернативних шляхів перевезення зерна, оптимізацію роботи каналів збуту продукції, підтримки економічних механізмів, що стимулюватимуть модернізацію та оновлення основних фондів підприємств елеваторної галузі;
9. поширення інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема через створення систем моніторингу зернового ринку, вивчення та оперативного поширення інформації про стан та тенденції розвитку світового та регіонального зернових ринків, запровадження космічного спостереження за станом посівів для прогнозування та оцінки врожаю, підготовки, офіційного оприлюднення та використання при прийнятті державних рішень міжгалузево-погодженого прогнозного балансу зернового ринку;
10. удосконалення систем складських документів на зерно, створення системи гарантування прав власників зерна, що знаходиться на зберіганні; страхування посівів та зерна на зберіганні, вдосконалення систем кредитування власників зерна;
11. розвиток маркетингу зерна, зокрема шляхом усунення перешкод для експорту зерна до кордону, на кордоні та поза кордоном; поширення світової практики торгівлі зерном, у тому числі через доступ до міжнародних стандартизованих контрактів, міжнародного арбітражу; спрощення процедур отримання дозвільних документів та митного оформлення зерна для експорту;
12. удосконалення державного регулювання ринку зерна, внесення змін до законодавчих та нормативно-правових документів, зокрема щодо інтервенційних та інших регулюючих заходів, податкової, тарифної, митної та торгівельної політики;
13. покращення механізмів державної підтримки учасників ринку зерна згідно вимог Світової організації торгівлі; визначення можливостей та здійснення заходів зміни цінової підтримки на пряму підтримку згідно міжнародного досвіду; розвиток механізмів "зеленої" скриньки СОТ.
14. покращення іміджу українського зерна на світовому зерновому ринку, широке інформування про якісні характеристики зерна провідних імпортерів українського зерна;
15. забезпечення високої інвестиційної привабливості зернового сектору, створення сприятливих умов для залучення міжнародних та вітчизняних фінансових і кредитних ресурсів;
16. розвиток міжнародного співробітництва, зокрема активну участь у роботі Міжнародної ради по зерновим та інших системоутворюючих організацій світового зернового ринку;
17. гарантування стабільності та прогнозованості державної політики по відношенню до ринку зерна, контролю неухильного виконання вимог чинного законодавства органами виконавчої влади усіх рівнів;
18. розробку та реалізацію заходів, направлених на забезпечення дотаціями незахищених верств населення з метою створення умов для поступової лібералізації ринків продуктів переробки зерна (хліба).
Строк виконання кожного із заходів з визначенням планових показників для кожного року виконання програми подається у табличній формі.
Загальний термін виконання програми - до 1 січня 2016 року. Строк виконання програми може бути продовжений в установленому законом порядку.
6. Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності
Основними контрольними параметрами програми розвитку зернового комплексу та ринку зерна є досягнення визначених показників виробництва, продуктивності (урожайності) та рівня рентабельності зерновиробництва, що в свою чергу визначають прибутковість зернового виробництва в країні.
Додатковими контрольними параметрами є планові показники, що характеризують кількісні та якісні характеристики запланованих заходів, зокрема:
Кожного року протягом терміну виконання програми станом на 1 липня керівник програми готує та представляє на засіданні Кабінету Міністрів України Національний звіт про стан виконання державної цільової програми "Зерно України - 2008-2015", в якому подається інформація про результати виконання програми у розрізі заходів, що здійснюються, із оглядом досягнутих показників у відсотковому відношенні до планових параметрів та у порівнянні із статистичними даними попереднього періоду.
7. Оцінка матеріальних-технічних та трудових ресурсів, необхідних для виконання програми. Фінансове забезпечення програми
Матеріально-технічні та трудові ресурси є достатніми для виконання програми. У програмі передбачається навчання та перепідготовка трудових ресурсів згідно визначених програмою потреб.
Фінансування виконання заходів, визначених державною цільовою програмою "Зерно України - 2008-2015" здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інвестиційних коштів та інших джерел фінансування. Кошти, необхідні для виконання програми включатимуться у Закон України про Державний бюджет України відповідного року окремим рядком.
Напрямки державного фінансування включатимуть:
1. Удосконалення та приведення у відповідність до вимог Світової організації торгівлі та потреб ринку законодавства України, зокрема Законів України "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про зерно та ринок зерна в Україні".
2. Скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та розвиток ринку землі.
3. Створення виключно сприятливих умов для ввезення на територію України високоефективної сільськогосподарської техніки, якісного насіння, засобів захисту рослин та інших ресурсів, необхідних для підвищення ефективності виробництва зерна (скасування імпортних мит та пільговий податковий режим).
4. Розвиток стимулюючої функції тарифної політики.
5. Забезпечення вільного ціноутворення на ринку зерна, соціальний захист вразливих верств населення при необхідності здійснюється шляхом адресної підтримки чи інших визначених заходів.
6. Гарантування прав власників зерна вільно розпоряджатися зерном, не застосування адміністративних, кількісних або якісних обмежень на вільне переміщення зерна по всій території України та на експорт.
Напрямки та обсяги фінансування державної цільової програми "Зерно України - 2008-2015" будуть уточнені при розробці програми з урахуванням вступу України до Світової організації торгівлі.
Українська Зернова Асоціація запрошує учасників ринку зерна та всіх зацікавлених сторін до обговорення проекту Концепції. Зауваження та пропозиції до проекту Концепції просимо надсилати за адресою: Україна, 01033, м. Київ, вул. Предславинська 13, 4-й поверх, по факсу (044) 528-67-64, 528-67-99 або електронною поштою: inbox@uga.kiev.ua
| Приложение | Размер |
|---|---|
| Проект "Зерно України - 2008-2015" | 324 кб |